«Основні характеристики особистісно-орієнтованої освіти»

Особистісно-орієнтована  освіта – це освіта , яка зорієнтована на кожну дитину, на її потреби та можливості

Діти, які швидко розвиваються та обдаровані діти,

діти, які мають особливі освітні потреби,

Діти, для яких мова викладання не є рідною,

діти, які походять з іншого культурного середовища,

діти із соціально та економічно неблагополучних родин,

діти з різним фізичним станом.

• Особистісно-орієнтована освіта ставить високі вимоги до професійної підготовки вихователя

Педагоги мають навчати таким чином, щоб користь від неї мали всі діти: тобто, діти, які швидко розвиваються, діти, які мають особливі освітні потреби,  обдаровані діти, діти для яких мова викладання не є рідною, діти, які походять з іншого культурного середовища, і діти із соціально та економічно неблагополучних родин.

Відмінності між дітьми іноді можуть бути досить великими. Педагоги знають, що деяким дітям потрібен план і підтримка, а іншим – більше простору для самостійної роботи. Їм також відомо, що деякі діти мають потребу в безпечному середовищі, у той час як іншим більше до вподоби щоб випробовувати і дізнаватися нове про предмети й матеріали.

Досвід зробив педагогів більш чутливими до того, що діти бажають і що їм потрібно. Та крім того, вони працюють з дітьми, які здатні пояснити свої потреби. Педагог сам повинен запитати їх про це і скористатися отриманою інформацією. Педагоги й діти разом творять освітній процес. Для освіти необхідне активне залученість обох сторін.

   Професійні навички педагога

• Педагоги пристосовують освіту до певних аспектів розвитку дитини

• Педагог створює для дітей безпечне середовище і ситуацію виклику, коли це їм потрібно, для того щоб вони розвивалися та підвищували свій рівень незалежності й відповідальності.

•  педагоги зосереджуються на внутрішній мотивації дітей: навчання є ефективним лише в тому випадку, коли діти самі прагнуть розвиватися.

У цьому розділі основну увагу зосереджено на професійних навичках педагога.

Ми почнемо з центрального елемента професійної майстерності – педагогічних відносин між педагогом і дитиною. Специфіка педагогічних відносин полягає в тому, що педагоги сприяють підвищенню рівня незалежності й відповідальності дітей. Вони постійно намагаються віднайти належну рівновагу між „безпекою” і „викликом”. Крім того, вони повинні враховувати відмінності між дітьми.

З одного боку дітям потрібно безпечне оточення, до якого належить педагог. Без такої атмосфери вони не здатні навчатися. А з іншого – все, що робить педагог, спрямовано на те, щоб послабити зв’язок з дітьми. Діти повинні набувати самостійності і не можуть й надалі залежати від підтримки й допомогти своїх педагогів.

• Це стосується всіх дітей. Наскільки б різними вони не були, передбачається, що педагоги мають знайти доцільне співвідношення між „підтримкою” і „викликом”. Жодна дитина не повинна опинитися на самоті, так само жодна дитина не повинна продовжувати залежати від педагога. Це наша відправна теза. Якщо впровадження такого підходу неефективне або ж немає обґрунтованої позиції, на заклад освіти покладається завдання забезпечити належний догляд і підтримку з інших джерел.
•  

Навчання покликано сприяти розвитку дітей. З цією метою педагоги зосереджуються на внутрішній мотивації дітей: навчання є ефективним лише в тому випадку, коли діти самі прагнуть розвиватися.

  Базові потреби

Мотивація  є одною з передумов навчання. Які ж умови виникнення мотивації?

безпечні відносини,

спроможність

автономія.

Відносини

З досліджень нам відомо, що діти не навчаються, якщо вони відчувають загрозу чи небезпеку. Крім того, негативний вплив на їхню пізнавальну активність справляють такі чинники як страх і невпевненість. Їхній розум зайнятий іншими речами. Вони більше переймаються необхідністю виживання, ніж навчання.

У дітей, які зростають у безпечному й турботливому середовищі й відчувають любов і повагу з боку інших (дорослих та однолітків) є вільна увага й енергія, що спрямовується на навчання. Вони прагнуть навчатися, виявляти ініціативу, бажають пізнати навколишній світ й управляти ним.

Спроможність

Кожен педагог знає, як впливають на розвиток дітей такі думки: „В мене не вийде, як би я не старався ”. Коли діти не впевнені в тому, на що вони здатні, то вони часто не можуть виконати і свою роботу.

І навпаки, така впевненість формується в дітей, які постійно мають бажання дізнаватися щось нове, Вони іноді наочно це демонструють. Вони розуміють, що діяльність була успішною саме завдяки їм. Завдяки тому, що вони працювали, або завдяки тому, що в них „це добре виходить”.  Це гарний і важливий досвід для дітей. Що більше такого досвіду вони мають, то більше вони вірять у свої сили. Вони передчувають, що наступного разу в них вийде. Вони почуваються спроможними.

Автономія

Діти хочуть робити щось самостійно, без допомоги чи підтримки дорослого. Вони мають внутрішню потребу в незалежності. І відчуття того, що вони вільні обирати й приймати рішення створює мотивацію. Діяльність, яка не дає дітям простору для здійснення власного творчого внеску, і під час якої діти відчувають зайву опіку, призводить до втрати інтересу, й дітям вона здається нудною та непотрібною. Немає виклику, ситуації, яка б спонукала дітей проявити себе. Іноді діти опираються такому надмірному захисту й керівництву з боку дорослого.

Такими є базові потреби вмотивованої освіти. Враховувати відмінності означає пристосовуватися до базових потреб дітей. Крім того, це передбачає спілкування з батьками і їх залученість до роботи з дітьми на рівних правах з учителем. Ніхто не може знати дітей краще за їхніх батьків.

Діти почуваються спроможними, коли освітній процес відбувається добре. Коли в дітей все добре в навчальному закладі, то ви, як педагог, схиляєтеся до надання їм більшої свободи для роботи та гри, оскільки ви вірите, що вони до цього здатні. Успіхи дітей посилюють і вашу віру в свої сили: „Я чудово справляюся зі своєю роботою!” Ви як педагог відчуваєте задоволення. Тому не дивно, що іноді ви приділяєте цим дітям увагу. В цій ситуації мотивація з’являється не лише в дітей, а й у вас також і ви проводите разом більше часу.

   як педагогічне ставлення може збагатити освітній процес

Навчальний зміст

Відомо, що найпотужнішим стимулом є мета, яку ви самі для себе визначили. Тому педагоги повинні ставити перед собою цілі й працювати над їх реалізацією. Вони можуть попросити дітей встановити критерії оцінки, і вони проводять оцінювання та надають зворотній зв’язок, на основі якого відбувається подальша діяльність. Іншими словами, при компонуванні навчального змісту для кожного дитини педагоги можуть віднайти слушний баланс між безпекою та викликом і намагатися його досягти.

   Форми роботи

• Різні дидактичні форми роботи, наприклад, розповідь, навчальні бесіди, експерименти, форми кооперативного навчання
• Використовуючи кожну з цих форм педагог може створити як безпечне середовище, так і ситуацію виклику залежно від потреб дітей.
• Занадто регламентована діяльність може викликати нудьгу й роздратування. Тому важливо, щоб дидактичні форми роботи заохочували дітей до дослідження нових ситуацій, матеріалів, систем і понять та до їх застосування в інших навчальних контекстах

Педагоги можуть представити дітям начальний зміст за допомогою різних дидактичних форм роботи, наприклад, викладання, навчальної бесіди, форм кооперативного навчання та експериментів.

Використовуючи кожну з цих форм педагог може створити як безпечне середовище, так і ситуацію виклику залежно від потреб дітей. Наведемо приклад. Без чіткої інструкції дітям бракує безпечного середовища, в якому вони б могли навчатися, тому вони навіть не починають. З такими дітьми педагоги повинні ретельно з’ясовувати структуру (або план). Але викладання не може бути однобічним. Важливо спостерігати за мотивацією й мірою залученість дітей для того, щоб спонукати їх до активної участі.

Занадто регламентована діяльність може викликати нудьгу й роздратування. Тому важливо, щоб дидактичні форми роботи заохочували дітей до дослідження нових ситуацій, матеріалів, систем і понять та до їх застосування в інших навчальних контекстах. Багато сучасних методів, наприклад усвідомлене читання, практично зорієнтована математика та розвиток життєвих навичок можуть стати в пригоди при вирішенні цього завдання.

 Організація освітнього процесу

• однозначні домовленості, які постійно виконуються, форми роботи , що спонукають дітей працювати разом є корисними для педагога та для дитини.
• Організація має спонукати дітей брати ініціативу на себе.
• Потрібно надавати дітям можливість працювати самостійно (індивідуально чи разом з іншими), самим планувати власну діяльність, виконувати та оцінювати її.
• Раціональна і приваблива організація заняття дозволяє дітям самим вирішувати, як краще використати свій час.

Те, яким чином ви організовуєте освітній процес у дитячому колективі, також може створювати відчуття безпеки чи ситуацію виклику. Чітка структура, однозначні домовленості, які постійно виконуються, форма роботи, що спонукає дітей працювати разом і допомагати одне одному, можуть бути корисними для педагога та для дитини. Ефективна організація уроку орієнтує обох на навчальну діяльність.

Але крім того, важливо також, що організація спонукала дітей брати ініціативу на себе. Такі умови можна створити, надаючи дітям можливість працювати самостійно (індивідуально чи разом з іншими), самим планувати власну діяльність, виконувати та оцінювати її.

Раціональна і приваблива організація уроку дозволяє дітям самим вирішувати, як краще використати свій час.

   Рефлексія

Педагог має обмірковувати свою діяльність як вихователя:

• як він організовує навчальну діяльність,
• наскільки добре організоване середовище,
• чи достатньо дітям надається самостійності,
• чи всі діти добре почуваються?

Ми розглянули виховну й викладацьку діяльність педагога. Далі ми зосередимося на іншому аспекті їхньої роботи – на її обмірковуванні.

Часто робота педагога доволі складна, особливо, коли вони прагнуть враховувати різноманітні потреби дітей. Ви, як педагог, можете осягнути всю її складність, обмірковуючи її. Але саме розмірковування не означає, що ви здатні самотужки вирішити будь-яку проблему в своїй педагогічній діяльності. Такі рішення можна знайти в навчальному закладі чи поза нею, в колективі чи самостійно. Часто педагог може побачити легкі рішення для роботи з несхожими одне на одного дітьми. Це вимагає наснаги, творчості, здатності чітко характеризувати проблеми. Ви повинні обмірковувати свою діяльність як педагога та вихователя: що ви робите і як це сприяє розвитку незалежності дітей? Розуміння комплексного характеру педагогічної діяльності і його врахування – це невід’ємна складова роботи педагога, яку можна прирівняти до викладання й виховання.