Классы: 


Група київських неокласиків

Часть 1. Група київських неокласиків

Група київських «неокласиків». Їхнє творче кредо, орієнтири на класичну форму поезій («Київ - традиція» М.Зерова). Багатогранний творчий шлях Миколи Зерова Мета: ознайомити учнів із творчим кредо «неокласиків», життям і творчістю письменника, його внеском у розвиток української літератури; розвивати навички визначення осно¬вних ознак індивідуального почерку, провідних мотивів і настроїв поезій; поглиблювати вміння висловлювати власні думки з приводу поетичної майстерності, філософічності са¬мовираження письменника; виховувати любов до поетичного слова, естетичний смак. Очікувані результати: учні знають матеріал про київських «неокласиків», уміють характеризувати їхню стильову манеру, розповідати про життєвий і творчий шлях митця, аналізувати його поезію, висловлювати власне враження від неї. Обладнання: портрети «неокласиків», видання їхніх творів, ілюстративні матеріали до біографи М. Зерова та його творів, презентація, відеоматеріал. Тип уроку: вивчення нового навчального матеріалу.Хід урокуI. Мотивація навчальної діяльності школярів. Оголошення теми й мети уроку Вступне слово вчителя. На початку 20 століття в Києві існувало багато різноманітних модерних течій II. Актуалізація опорних знань учнів Стиль модерн (новий, сучасний),склався у Києві на межі століть — який знайшов своє вираження в усіх видах мистецтва. Модерн прийшов на зміну занепадаючому в останній третині XIX століття імпресіонізму Потім став швидко розвиватися новий вид мистецтва - авангарди́зм (від фр. avant — попереду та garde — охорона) — термін на позначення так званих «лівих течій» у мистецтві, більш радикальних, ніж модернізм Авангардизм проявився у цілій низці течій: - кубізм, - фовізм, - футуризм, - абстракціонізм, - дадаїзм, - імажизм, - експресіонізм, - конструктивізм, - неокласицизм, - неореалізм, - сюрреалізм... У 20-х роках на зміну кубізму, футуризму й експресіонізму приходить – сюрреалізм, який розглядав світ як нагромадження кошмарів Неокласицизм же (від гр. neos — молодий та лат. classicus - зразковий, “рафінована краса”) - відроджував традиції бувшого давно в занепаді класицизму. Він знайшов свій вияв у: 1. Використанні античних тем та сюжетів 2. Використанні міфологічних образів і мотивів 3. Проголошенні гасел «чистого» мистецтва 4. Оспівуванні земних насолод та “рафінованої краси”.ПОЗИЦІЇ АВАНГАРДИСТІВ ТА «НЕОКЛАСИКІВ»Спільненоваторські пошуки; визнання слова як важливої суспільної,естетичної категорії; майстерність у звукописних образахВідміннеавангардисти «неокласики»урбаністичні мотиви; «погляд у майбутнє»; деструкція класичної форми; експерименти зі словом, словотвором, верлібр; дегуманізація «погляд у минуле»; дотримання класичної форми; вишуканість; теми, далекі від суспільних проблем;глибоке знання рідної історії З'ясуйте за словником літературознавчих термінів поняття «неокласи¬цизм». Неокласицизм (від гр. neos — молодий та лат. classicus — зразковий) — течія в літературі й мистецтві, що з'явилася значно пізніше занепаду класицизму як літературного напряму і зна¬йшла свій вияв у використанні античних тем та сюжетів, міфологічних образів і мотивів, про¬голошенні гасел «чистого» мистецтва та культу позбавленої суспільного змісту художньої форми, в оспівуванні земних насолод. Неокласицизм виник у західноєвропейській літературі в середині XIX ст. III. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу Близько 40 письменників належали до угруповання “неокласиків”, але ядро складало “п’ятірне ґроно” – майстри найвишуканішого слова, найглибшої філософської думки, патріоти рідної мови: Михайло Зеров, Максим Рильський, Павло Филипович, Михайло Драй-Хмара, Юрій Клен (Освальд Бургардт) “О ґроно п’ятірне нездоланих співців, Крізь бурю й сніг гримить твій переможний спів, Що розбиває лід одчаю і зневіри. Дерзайте, лебеді: з неволі, з небуття Веде вас у світи ясне сузір’я Ліри, Де пінить океан кипучого життя”, -М. Драй-Хмари, вірш «Лебеді» (1928) ... І я спитав: “За що марнуєш дні ти в пеклі цім і терпиш біль агоній?”“Лише за те, – він відказав мені, –що покохав я повнодзвонні слова п’янкі, які глухі віки пролежали у глибині бездонній.Я був один із лебедів, які належали до ґрона п’ятірного нездоланих співців...” ЮРІЙ КЛЕН. “Попіл імперій” Кому не мріялось, що є незнана Муза – Безжурна дівчина, привітна і струнка,Яка в минулому з’явитися уміла,Поетам радості, і вроди, і любові,І навіть дудочку приносила тоненьку,І награвала їй пісні сама. Павло Филипович Як парость виноградної лози,Плекайте мову. Пильно й ненастанно Політь бур'ян. Чистіша від сльози Вона хан буде. Вірно і слухняно Нехай вона щоразу служить вам,Хоч і живе своїм живим життям.Прислухайтесь, як океан співає -Народ говорить. І любов, і гнів У тому гомоні морськім. Немає Мудріших, ніж народ, учителів;У нього кожне слово - це перлина,Це праця, це натхнення, це людина.Не бійтесь заглядати у словник:Це пишний яр, а не сумне провалля;Збирайте, як розумний садівник,Достиглий овоч у Грінченка й Даля,Не майте гніву до моїх порад І не лінуйтесь доглядать свій сад. Максим Рильський Тепера інший час. Виходь з нори, Шукай стежок — од Лисої гори На верховини і шпилі Парнасу. Микола Зеров Лекція вчителя з елементами бесіди та переглядом відеоматеріалу. Перекладач, учений, критик і поет,Закоханий в Еладу і поетів Риму,Плекав класичний ритм і срібно дзвонну риму Великий ерудит, природжений естет.Прихильник строгих форм різьбив дзвінкий сонет. Перекладав поетів світових перлини,Нещадно розбивав противників доктрини, І кожен рік міцнів його високий лет...В часи сваволі дикої, пітьми і зла,Коли засліплені безглуздий культ кували, В неволі дальній, де німа холодна мла,Миколи Зерова не стало. О. Теліга Микола Костьович (Костянтинович) Зеров народився 26 квітня 1890 року в містечку Зінькові на Полтавщині в сім'ї вчителя. Закін¬чивши Зіньківську школу, в якій разом із ним навчався Павло Губенко, майбутній Остап Вишня, М.Зеров вступив до Охтирської гімназії, а потім, у зв'язку з переїздом батьків, до Першої Київської гімназії, де перебував до 1908 року. Саме тут заклалися його літературні та пере¬кладацькі інтереси. Майбутній поет і літературознавець уже тут виступає ініціато¬ром створення культурницького кролевецького земляцтва, що згодом перенесеться і в університет, до якого вступив М. Зеров. Таланови¬тий студент серйозно займається дослідницькою роботою, вивчає лі¬тописи, починає друкуватися в українському педагогічному журналі «Світло», газеті «Рада». Зеров стає активним членом студентської громади, виступає з доповідями, дискутує з літературних та політичних проблем. Саме через це його й не залишили в університеті, а послали вчите¬лювати у глуху провінцію, до Златопільської гімназії. Тільки в 1917 році М. Зерову вдається звідти вирватися. Він очолює секретаріат педагогіч¬ної ради Київської 2-ї української гімназії ім. Кирило-Мефодіївського братства, викладає латину. Стає постійним автором журналу «Книгар», пише вірші, дарує друзям саморобні збірки. У 1919-1920 роках пра¬цює редактором журналу, одночасно викладаючи в гімназії, у Київсько¬му архітектурному інституті та інших навчальних закладах, пишучи літературно-критичні статті та вірші, у яких виявляються його високі патріотичні почуття, сподівання на відродження свого народу: Зникнуть, зникнуть агаряни... Вся потуга їх розтане, Як весною тане сніг. А над нашим краєм рідним Задзвенить ключем побідним Вернигорин дивний ріг. У 1920 році М. Зеров одружується із Софією Лободою. Виходять друком підготовлені ним книжки «Антологія римської поезії» та «Нова українська поезія», що стали помітним явищем у тогочасному літера¬турному житті. Прийнявши запрошення, Зеров їде з голодного Києва працювати в Баришівську соціально-економічну школу. Та провінція пригнічувала вченого. Нарешті в 1923 році він отримує посаду професора української літератури в Київському інституті народної освіти. Лекції Зерова мали величезний успіх. Саме цього року «неокласики» й познайомилися, ак¬тивно включилися в літературний процес — проводили вечори, дискусії, зібрання. У 1924 році виходить омріяна Зеровим збірка поезій «Камена» (за античною міфологією, камена — покровителька поезії, муза). Сам автор досить скептично ставився до своїх творів, називав їх «сухарями» на розкішному бенкеті поетичної фантазії. Але сучасники вже тоді відчули могутню силу карбованого по¬етичного слова М. Зерова, дух класичної простоти, по-парнаськи під¬несене почуття, глибоке проникнення у філософську сутність буття, вишуканість мови й високу версифікаторську майстерність (він писав переважно сонети й олександрійські вірші — це данина захоплення дав¬ньоримською поезією і творами французьких «парнасців»). Широченна ерудиція в античній, західноєвропейській, укра¬їнській і російській літературах, ґрунтовні знання з історії, тонкі естетичні відчуття, глибокий аналіз і розуміння літературних явищ, строгий критичний розум, феноменальна пам'ять, вільне володіння стародавніми й новими мовами (близько 20), блиску¬чий ораторський талант, тонко вигострене слово — ось багатю¬щий арсенал, яким володів Микола Зеров, який допомагав йому виходити переможцем із різних літературних дискусій. У цьому була його нездоланна сила. У цьому було і його нещастя. Неокласична естетична позиція М. Зерова, як і його побратимів по перу (М.Рильського, П.Филиповича, М.Драй-Хмари, О.Бургардта), полягала в необхідності засвоєння найвищих літератур¬них здобутків людства як передумови справжнього розквіту мис¬тецтв, розуміння значення уроків класики у зростанні художника слова. Така позиція у 20-30-ті роки ХХ ст. була актуальна, адже в той час українську літературу заполонили твори-агітки, твори-плакати на злобу дня. Письменник писав власну історію душі, протиставляючи її сірості, провінційності. Він уважав україн¬ську словесність невід'ємною складовою європейської словесності. Як науковець і літературознавець М. Зеров турбувався й вбо¬лівав за майбутнє української культури. Брав активну участь у літературній дискусії 1925-1928 рр., ставши на бік М. Хви¬льового та інших членів ВАПЛІТЕ. Виступав проти російської культурної гегемонії, проти зведення штучної завіси між укра¬їнською й західною культурами. Дбаючи про майбутнє україн¬ського письменства, поет закликав звертатися до джерел, вивчати досвід минулих поколінь, традиції рідної культури, здійснювати новітні пошуки в письменстві. Йому було чуже неуцтво й при¬стосовництво в літературі, виступав за творче змагання. Уважається, що з цього все й почалося: неокласики, ортодокси, руйначі усталених традицій, формалісти, попутники, а значить — вороги народу. Звідси — неприязнь, підозра, несприйняття і, нарешті, репресії. Майже 10 років (до арешту) Микола Зеров жив у «підві¬шеному» стані — зацькований і зневажений. Та вірив, що кривда відступить. Не відступила. 1 вересня 1934 року його усувають від викладання в Ки¬ївському університеті, звільняють без пояснення причин. Удари долі сипляться один за одним — захворів і помер син. У 1935 році Зеров ви¬їздить до Москви, сподіваючись хоча б на тимчасову роботу. У квітні 1935 року Миколу Зерова заарештовують і «вибивають» зізнання в терористичній діяльності в складі банди літераторів. Як до¬каз — вилучені дві книжки — Г. Косинки та П. Куліша («Чорна рада»). У лютому наступного року суд виніс вирок “терористові” – 10 років таборів. Вивезено на Соловки у травні 1936 року. У жовтні наступного року справу переглянуто й винесено вищу міру покарання — розстріл. Суд і заслання…Мука самоти…О, як у сяйві небо розкололось!А тиша мертва і нема мети.Враз бубонці: далеко хрипнув полоз, І крізь сніжок, здається, чути голос:«Ще не покаявся? Не виправився ти?» 3 листопада 1937 року Микола Зеров був розстріляний в урочищі Сандармох (Карелія). Там розстріляли і П. Филиповича, і М. Вороного і Б. Пилипенка. Вони розділили трагічну долю всього «розстріляного відро¬дження», і тільки тепер їхні імена, їхні твори повернено народові. На Лук’янівському кладовищі м.Києві знаходиться надгробний пам’ятник (кенотаф) Миколі Зерову на могилі сина Котика, померлого в 10-річному віці від скарлатини. Реабілітований у березні 1958 року. Складання хронологічної таблиці життя й творчості М. Зерова (таблиці роздаються учням) Літопис життя і творчості Миколи Зерова 1890 р., 26 квітня — народився в м. Зінькові в родині вчи¬теля.1898-1900 рр. — навчання в Зінківській 2-класній школі.1900-1903 рр. — навчання в Охтирській гімназії.1903-1908 рр. — навчання в Першій Київській гімназії.1908-1914 рр. — студент історико-філологічного факультету Київського університету. Один із провідних діячів Київської укра¬енської студентської громади.1912 р.— початок літературної діяльності в журналі «Світло».1914 р.— блискучий захист роботи «Літопис Грабянки», закін¬чення університету.1914 р.— знайомство з майбутньою дружиною Софією Лобо¬дою.1914-1917 рр. — викладач у Златопільській гімназії.1917-1920 рр. — викладач латини в Другій українській дер¬жавній гімназії ім. Кирило-Мефодіївського братства і Академії Наук.1919 р. — редактор журналу «Книгар».1920 р., 13 лютого — вінчання із Софією Лободою.1920 р., травень — дійсний член філологічної секції Україн¬ського наукового товариства.1920 р.— вийшла книга «Антологія римської поезії» у його перекладах українською.1920 р.— вийшла книга «Нова українська поезія».1920 р., жовтень — переїзд сім'ї в Баришівку; викладання історії у соціально- економічній школі.1921 р.— вийшла збірка «Сонети і елегії».1922-1933 рр. — професор, завідувач кафедри Київського ін¬ституту народної освіти.1924 р.— вийшли друком лекції з історії літератури «Нове українське письменство» (1798-1870 рр.).1924 р.— вийшла збірка «Камена».1924 р. — опублікована монографія «Нове українське пись¬менство».1924 р.— вийшла монографія «Леся Українка». 1926 р. — побачила світ збірка статей «До джерел». 1928-1929 рр. — приїзд до Полтави, зустріч з Г. Мафетом, О. Ковінькою.1929 р.— вийшла збірка статей «Від Куліша до Винниченка».1929 р. — свій архів передає до Всенародної бібліотеки Укра¬їни, складає бібліографію своїх творів.1934 р., вересень — звільнення від викладацької роботи в уні¬верситеті, позбавлення можливості займатися науковою роботою.1934 р., листопад — смерть сина.1934 р., грудень — переїзд до Москви.1935 р., квітень — арешт.1936 р., лютий — суд, вирок «терористові» — 10 років таборів.1936 р., травень — вивезений на Соловки.1937 р., вересень — останній лист дружині.1937 р., жовтень — справу переглянуто й винесено вищу міру покарання.1937 р., 3 листопада — розстріляний в урочищі Сандармох (Карелія).1958 р., березень — реабілітований. Виразне читання поезії М. Зерова «Київ — традиція». Обмін враженнями щодо прочитаного, евристична бесіда.Проблемні питання: — Визначте історичні віхи в становленні Києва як центру, столи¬ці України, що їх автор називає у вірші. — На які реалії тогочасної дійсності вказує поет? — На вашу думку, чому вірш має таку назву? — У якій формі написано вірш? Визначте його змістові та фор¬мальні ознаки. — Чим незвичний твір, як він характеризує автора? Словникова робота.• Сонет – 14-рядковий вірш, з двох чотиривіршів (катренів) з перехресним римуванням та двох тривіршів (терцетів). Микола Зеров називав сонет «ліроепічною мініатюрою окремої схеми». • Ґоти (ґотською мовою: - Гутанс) - східногерманські народи, які, ймовірно, спершу заселяли південь Скандинавії й острів Ґотланд.• Данпарштадт — остготська столиця ІІІ-IV ст.Ляссота — австрійський дипломат і мемуарист XVI ст., посол до запорожців.• Ґійо́м Левассе́р де Бопла́н (фр. Guillaume Le Vasseur de Beauplan) (бл.1600-1673), французький інженер і військовий картограф, з початку 1630-х до 1648 р. перебував на польській службі, переважно на території України, у 1637-1638 рр. брав участь у поході Конєцпольського на Павлюка й Остряницю. Сонет (sonetto — звучати) — ліричний вірш, що складається з чотирнадцяти рядків п'ятистопного або шестистопного ямба, власне, двох чотиривіршів (катрени) з перехресним римуванням та двох тривіршів (терцети) з усталеною схемою римування: абаб, абаб, ввд, еед або (рідше) перехресною абаб, абаб, вде, вде чи абаб, абаб ввд, еед і т. п. Микола Зеров називав сонет формою «ліро-епічної мініатюри окремої схеми». Найвищого розвитку досягає сонет у творчості неокласиків Миколи Зерова (його «Sonnetarium», виданий 1948 р. за кордо¬ном, містить 85 оригінальних і 28 перекладних сонетів), Максима Рильського й інших. Заслуговує на увагу думка М. Зерова стосовно архітектури терцетів, з усталеною схемою римування: Абба кільцеве римування Вве Абба Еве На лексичному рівні відзначимо епітети: «войовничі» (готи), «лядський» (Болеслав), чар-рута й т. п. Епітети, підкреслюючи характерну рису певних предметів, явищ, сприяють більш гли¬бокій передачі думок та мрій ліричного героя. Для підсилення емоційного звучання авторської думки поет використовує в сонеті сталі сполуки (фразеологізми): «теревені плів», «байки складав», персоніфікацію, метонімію. На синтаксичному рівні зазначимо використання складних речень.Виразне читання й коментування вірша М. Зерова «До альбома» До альбомаТягар робочих літ наліг мені на плечі,Стих безтурботний сміх і споважніли речі,І голос чую я настирливо-шорсткий:«Лукавий наймите, а де ж доробок твій?Де плід твоїх трудів і творчості твоєї?Чи ж добре ти робив над чорною ріллею,Чи встигнеш, поки день скінчить свої жнива?»Як гірко слухати оті терпкі словаІ як не заздрить вам і молодості вашій,Цій сповненій вина, і ненадпитій чаші,Цій гострій свіжості передсвітних годин,Цій смужечці зорі над тихим сном долин. М.Зеров прагнув наслідувати мистецтво минулих епох, віддавав перевагу історико-культурній та морально-психологічній проблематиці, брав за взірець античне мистецтво, прагнучи піднести українську поезію до світових вершин. Він іронічно зауважу¬вав: «Я знаю: ми тугі бібліофаги, і мудрість наша — шафа книжкова». Виразне читання й коментування віршів М. Зерова «Телемах у Спарті Одіссея, IV, 1-304» та «Святослав на порогах»ТЕЛЕМАХ У СПАРТІ Одіссея, IV, 1-304I На землю впала ніч, потемніли дороги, У цоканні підков мчить Одіссеїв син. Півсвіту вже за ним… Сіріє мла долин, Мигтять огні — і сплять Тайгетові відноги. Палати… Сонце там чи місяць білорогий? Блищать слонівка, мідь, і золото, й бурштин. Білявий Менелай, щасливий сім’нин, Провадить юнаків на ковані пороги. Цариця жде гостей, і відблиски зі стель Виборну золотять в руках її кудель, Повага їй в очах… Вітай, благословенна! Тивує Телемах: "Злочинниця грізна, Що з нею в світ прийшли облуда і війна,— Ти мудра, ти ясна і лагідна. Гелено?" 28.05.1934II Цариця подив той угадує з очей, З безсмертних уст її снується єпопея Про шлюб зневажений, про мудрість Одіссея, Про дужий Іліон і смерть її дітей. Мов смерч, краса її промчала між людей, Жага і пристрасті владали в світі нею — Хто згодяний не зна, що важить Діонея, Хто віджене її від крицевих грудей? А там світають дні прозріння і науки… По скарб єгипетський сягнули ніжні руки І забуття бальзам долито до вина. О, що буйніша кров і молоді нестями,— Тим більша лагідність, ясніша глибина, Тим скорше. Мудросте, приходиш ти з літами. 31.05.1934СВЯТОСЛАВ НА ПОРОГАХ Варуфорос? Геландрі? Змеженілий, Липневі води котить Вулніпраг. А князь стоїть, невитертий варяг — Веде свої на північ моноксили. Та сам полинув би що тільки сили Під Доростолом свій поставить стяг: Він народивсь для бою і звитяг… Що Київ? Мати? Досвід посивілий? І хоче вже вертати байдаки; Та раптом крик, по скелях хижаки; Бряжчать мечі і знемагає слава. Хто в далеч рвався, головою ліг, І з черепа п’яного Святослава П’є вже вино тверезий печеніг. 7.06.1930 Словникова робота:Геландрі – третій дніпровський поріг по - скандинавськи.Варуфорос – так називається п’ятий поріг по скандинавськи, по слов’янськи - Вольний.Вулніпраг – назва порогу по – давньоримськи. Моноксил – "однодрев", грецька назва човна, видовбаного з суцільного дерева. 11. Робота в парах Виразне читання й коментування вірша М. Зерова «Чернігів» Микола ЗеровЧЕРНІГІВ Могутніх ферм мереживо прозоре, Залізний ляск і двоколійна путь В широкий світ непереможно звуть, Де йде життя і довгу ниву оре. Де Болдині дрімали тихі гори, Де плавав сіверський рибалка Круть, Б’ють молоти, нові часи кують І будять лугу займище просторе. А там, позаду, на валу міськім Біліють вежі, золотом густим Горять хрести — і тиша залягає. Плекаючи, що в давнині жило, Останні дні дрімотно досинає Олегів мужніх престаре кубло. 11.05.1930 Самостійно виконати ідейно-художній аналіз поезій III. Закріплення вивченого матеріалу1. Скласти (письмово) уявний портрет М. Зерова «Закоханий у вроду слів»2. Визначте «творче кредо» поетів-«неокласиків» за уривком із поезії М. Зе¬рова. Класична пластина і контур строгий І логіки залізна течія — Оце твоя, поезіє, дорога. Леконт де Ліль, Жозе Ередіа, Парнаських зір незахідне сузір'я Зведуть тебе на справжні верхогір'я. 3. Розгадати кросворд 1 2 3 4 5 1. Назва журналу. Початок літературної діяльності М. Зерова. 2. Течія в літературі та мистецтві (з гри — «новий», «зразковий») 3. Місто народження М. Зерова. 4. Чиї пое¬тичні рядки: «Перекладач, учений, критик і поет, / Закоханий в Елладу і поетів Риму...»? 5. Назва Спілки пролетарських письменників початку ХХ ст. Якщо ви правильно розгадали кросворд, то по вертикалі прочитаєте, у якому жанрі написані вивчені поезії М.Зерова.V. Підсумок уроку. За допомогою слайдів підведемо підсумок нашого уроку.Інтерактивна вправа «Мікрофон». — Поезія М. Зерова справила на мене...VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ Знати матеріал про життєвий і творчий шлях письменника, вміти аналі¬зувати його поезії, розповідати про «неокласиків». Вивчити напам'ять одну з поезій М. Зерова, виписати вжиті художні засоби.