Здібності, їх класифікація, рівні розвитку.

Коли говорять про здібності людини, то мають на увазі його можливості в тій чи іншій діяльності.
За інших рівних умов (рівень підготовленості, знання, навички, вміння, витрачений час, розумові та фізичні зусилля) здібна людина отримує максимальні результати в порівнянні з менш здібними людьми.
У вітчизняній психології використовується третій підхід.
Так Б. М. Теплов виділив наступні три основні ознаки поняття "здатність".
- По-перше, під здібностями розуміються індивідуально-психологічні особливості, що відрізняють однієї людини від іншого (ніхто не стане говорити здібностях там, де мова йде про властивості, у відношенні яких усі люди рівні);
- По-друге, до здібностей відносять лише ті індивідуально-психологічні особливості, які забезпечують успішність діяльності;
- По-третє, здібності не зводяться до тих знань, навичок чи умінь, які вже вироблені в даної людини.
Здібності існують тільки в розвитку.
Успішне виконання діяльності залежить як правило від комплексу здібностей (можлива компенсація слабко виражених здібностей іншими).
Класифікація здібностей
Природні (ті, що загальні для людини і тварин) - сприйняття, пам'ять, можливість до елементарної комунікації;
Специфічно людські (що мають соціально-історичне походження). Вони поділяються на загальні та спеціальні.
Під загальними здібностями розуміється така система індівідуальноволевих властивостей особистості, яка забезпечує відносну легкість і продуктивність в оволодінні знаннями і здійсненні різних видів діяльності.
Під спеціальними здібностями розуміють таку систему властивостей особистості, яка допомагає досягти високих результатів у якій-небудь спеціальній області діяльності, наприклад літературної, образотворчої, музичної, сценічної і т. п.
До спеціальних здібностей слід віднести і здібності до практичної діяльності, а саме: конструктивно-технічні, організаторські, педагогічні та інші здібності.
Спеціальні здібності органічно пов'язані із загальними. Чим вище розвинені загальні здібності, тим більше створюється внутрішніх умов для розвитку спеціальних здібностей. У свою чергу розвиток спеціальних здібностей, за певних умов, позитивно впливає на розвиток інтелекту.
Крім того є підрозділи специфічних здібностей на практичні і теоретичні, навчальні та творчі, предметні і міжособистісні.
Чотири підходи до визначення репродуктивних і творчих здібностей.
1. Все залежить від мотивації, цінності, особистісних рис (А. Маслоу та ін.) Основними рисами творчої особистості є:
- Когнітивна обдарованість;
- Чутливість до проблем;
- Незалежність суджень.
2. Креативність є самостійним чинником, незалежним від інтелекту (Гілфорд, Тейлор, Я. А. Пономарьов).
3. Теорія інтелектуального порогу Є. Торранса: взаємозв'язок між рівнем інтелекту і творчими здібностями наступна:
якщо ІК нижче 115-120, то інтелект і креативність утворюють один фактор,
якщо більше 120 - то креативність явлется окремим фактором. Тобто, немає творчих особистостей з низьким інтелектом, але є інтелектуали з низькою креативністю.
4. Високий рівень розвитку іінтеллекта передбачає високий рівень розвитку творчих здібностей і навпаки ((Д. Векслер, Г. Айзенк, А. Термен).
Найбільш загальноприйнятою є третя точка зору.
Рівні розвитку здібностей:
Задатки (анатомо-фізіологічні передумови до діяльності);
Обдарованість (своєрідне поєднання здібностей, що забезпечує швидке і успішне оволодіння діяльністю);
Талант (діяльність талановитої людини відрізняється новизною і оригінальністю; талант завжди пов'язаний з групою здібностей);
Геніальність. Про неї говорять, коли творчі досягнення людини становлять цілу епоху в житті суспільства, у розвитку культури. Вважається, що за 5000 років цивілізації геніальних людей було не більше 400 чоловік (Арістотель, М. В. Ломоносов. Р. Декарт. Леонардо да Вінчі. Г. В. Лейбніц).
Творчі здібності і божевілля.
Перші роботи в області співвідношення геніальності і божевілля належать італійському психіатра Чезаре Ломброзо. Він зібрав численні відомості про психопатологічних проявах видатних людей. У його списках геніїв було багато епілептиків, меланхоліків, ексцентричних особистостей, самогубців, наркоманів і алкоголіків.
Так, 3 найбільш великих полководця минулого - Ал. Македонський, Юлій Цезар і Наполеон Боннапарт страждали на епілепсію.
Серед великих письменників епілептиками були Достоєвський, Петрарка, Мольєр, Флобер.
Д. Карсон вважає, що геній - носій рецесивного гена шизофренії. Один ген не викликає патології, але в ряді випадків може привести до розвитку видатних здібностей. Доказ тому - наявність шизофреніків серед родичів видатних людей. Так, син Ейнштейна, родичі Декарта, Паскаля, Ньютона, Фарадея, Дарвіна, Платона, Канта, Ніцше страждали на шизофренію. Це були в основному люди науки.
Люди, які досягли висот у мистецтві частіше страждають маніакально-депресивним психозом. Серед представників творчих професій їм частіше страждають поети, потім музиканти, художники, скульптори і архітектори.
Однак про зв'язок генія з несамовитою слід говорити з обережністю. Геніальність може бути пов'язана з божевіллям, хоча аж ніяк не завжди.
Людина, що знаходиться на першому рівні розвитку здібностей, виявляє високе уміння засвоювати знання, опановувати діяльністю і здійснювати її за запропонованим зразком. На другому рівні розвитку здібностей людина створює нове, оригінальне.
Найвищий рівень розвитку і прояву здібностей позначають термінами талант і геній. Талановиті і геніальні люди досягають в практиці, мистецтві, науці нових результатів, що мають велике суспільне значення. Геніальна людина створює щось оригінальне, що відкриває нові шляхи в галузі наукових досліджень, виробництва, мистецтва, літератури. Талановита людина також творить, вносить своє, але в межах вже визначилися ідей, напрямів, способів дослідження.