Роботизація виробництва

Поява комп'ютерів відкрила нові небачені можливості поширення інформації. Звичайно, інформацію пов'язують із її носіями: друкована інформація, звукова чи візуальна. Новітні засоби – гіперносії інформації – дають змогу постачати гіпертекстову інформацію, де звук і образ об'єднані в одне ціле. Можна сказати, що ці нові можливості є першоосновою нового небаченого інформаційного спалаху. 
Зараз за допомогою комп'ютерів не тільки виконуються числові розрахунки, але й підготовлюються до друку книги, створюються малюнки, кінофільми, музика, здійснюються управління заводами і космічними кораблями і т.д. Комп'ютери стали універсальними засобами для обробки всіх видів інформації, які використовуються людиною. За їх допомогою можна підготовлювати документи набагато швидше й зручніше ніж за допомогою друкарських машинок. Редактори документів дозволяють використовувати різноманітні шрифти символів, вставляти малюнки, автоматично нумерувати сторінки, провіряють правопис… Зручний інтерфейс і змога його налаштування від конкретного користувача, розгалужена система довідок та підказок, відкритість для модифікацій та доповнень із боку самого користувача та інші невичерпні можливості комп'ютера, такі, як можливість створювати двохмірні й трьохмірні рухомі моделі об'єктів, створювати плани робіт, розпізнавати символи, переводити тексти з однієї мови на іншу, зробили комп'ютер особливо популярним в наш час і на майбутні часи. 

Відомості про базу практики 

Моїм місцем для проходження практики був загальний відділ УЕГГ . За час проходження практики в цій державній установі ознайомилася з видом її діяльності, яка перш за все була пов'язана з різноманітними документами. 
Наявна на базі практики комп'ютерна техніка була наступною: комп'ютер складався з такого програмного й апаратного забезпечення: 
операційна система: Microsoft Windows’98 (дата випуску 04.10.98р.), DOS 7.0 (07.10.98р.) 
процесор: AuthenticAMD-K6(tm) 3D processor 
BIOS: Award Software (06.02.98р.) 
64,0 МБт. оперативної пам'яті 
ємність жорсткого диска: 3,03Гбт. 
монітор: Samsung SyncMaster 410b. (CHA 4217*) 
стандартна клавіатура 101/102 або Microsoft Natural 
стандартна мишка для COM - порту 
принтери: HP LaserJet 1100 
CANON BJC – 4300 
EPSON LX – 1050 + 
З оргтехніки був копіювальний апарат (ксерокс): CANON 6216 
За час проходження виробничої практики я ознайомилася з деякими відомими програмами, зокрема більш детально з текстовим процесором Microsoft Word, із табличним процесором Exel, графічним редактором Corel Draw, та багатьма іншими, такими як Adobe PhotoShop 6.0, ABBYY Lingvo 6.5, Proling Office і т.д. 
В період проходження практики я брала активну участь у роботі з документами загального відділу. Наприклад, приймала участь у розробці номенклатури справ загального відділу УЕГГ, працювала над програмою реєстру документів та розпоряджень і проведення сектору контролю. Ця програма створена на базі табличного процесора Exel, за допомогою якого можливе швидке створення, заповнення, оформлення та друкування таблиць у зручному вигляді, відшукання сум чи середніх значень чисел, розміщених у стовпцях або рядках таблиці, та складний аналіз даних. За допомогою наявного на базі практики копіювального апарату CANON 6216 проводила розмноження матеріалів по колегіях та сесіях Рогатинської районної державної адміністрації. 

Організація робочого місця. Опис інструментів електромонтажника. 

При виготовленні радіоелектронної апаратури конструктор виконує роботи по електрорадіомонтажу, по налагодженні змонтованих конструкцій. Головне місце серед цих робіт займають монтажні і намоточні – монтаж з’єднувальних проводів і кабелів; монтаж на плати провідників, кабелів, радіодеталей (резисторів, конденсаторів, транзисторів, діодів) і інтегральних мікросхем; демонтаж цих елементів; встановка монтажних (печатних) плат; виготовлення магнітних антен, котушок індуктивності і трансформаторів. При виготовленні монтажних плат, шкал, шассі, футлярів і ящиків приходиться мати справу з обробкою металів, пластмас і деревини, в тому числі листових матеріалів і фасонних профілей, відробкою деталей і вузлів, збірку їх в закінчену конструкцію. Для виконання всіх цих робіт з високою якістю необхідні знання, набір інструментів, наявність матеріалів і приспособлень, правильно організоване робоче місце. 
Інструменти робочого місця конструктора залежить від багатьох факторів: складності роботи і її характеру, часу виконання. При цьому із великого числа варіантів організації робочого місця можна виділити наступні п’ять: найпростіше з’ємне робоче місце на столі, робоче місце біля підоконника, складний терстак заводського виготовлення, саморобний верстат або стіл і, накінець, окрема кімната під майстерську. При цьому треба враховувати, що висота столешниці і сидіння крісла повинні відповідати ростові людини. Погано, коли під час роботи приходиться горбитись або тягнутись. 
При організації робочого місця обов’язково треба врахувати вимоги техніки безпеки, кожен інструмент має стояти на своєму місці. Якщо він стоїть на полиці, потрібно краскою або флатмастером нанести його контур, а якщо в ящику – зробити спеціальне гніздо. При організації робочого місця потрібно обовєязково приймати до уваги зріст, смаки і характер людей, проживаючих разом із радіолюбителем, з тим, щоб його робота не мішала іншим. 
Основний інструмент для виконання електромонтажних робвт – електричний паяльник. Радіолюбителі використовують за звичай електричні паяльники з неперервним і імпульсним нагрівачами. Щоб одержати високоякісні електромонтажні з’єднання, потрібно виконувати основні правила пайки. 
Розмір і форма жала паяльника і температура його нагріву повинна відповідати розмірам і конфігурації спаюваних деталей і температурі плавлення припою. Поскільки в практиці зустрічаються велика кількість паяльних робіт, приходиться використовувати декілька типів паяльників з жалами різної форми і величини. 
Для виконання електромонтажних робіт, крім паяльника на підставці (бажано зі встроєним регулятором температури жала), необхідні пінцет, приспособлення, часто називаєме “третьою рукою”, різноманітні тепловідводи, насадка для спеціальних монтажних робіт, приспособлення для освітлення місця пайки, бокові кусачки, круглогубці і плоскогубці. 
В процесі пайки малогабаритних елементів (напівпровідникових діодів, транзисторів, інтегральних мікросхем і ін.) можливий їх перегрів, через що параметри елемента можуть погіршитись, а інколи елементи взагалі виходять з ладу. Для застереження перегріву при пайці використовують тепловідводи. Ними можуть бути мвнватюрні плоскогубці, зажим “крокодил” з напаяними масивними накладками із міді або латуні, спеціальні пінцети. 
При деяких роботах дуже зручні різноманітної форми насадки для паяльника, які полегшують виконання деяких видів монтажу і демонтажу (наприклпд для одночасної напайки або розпайки виводів мікросхем, для пайки дуже тонких виводів і т.д.). 
Для освітлення тяжкодоступних місць пайки зручні мініатюрне зеркальце на довгій ручці і відрізок ізоляційної трубки з вмонтованим в нього малогабаритною лампою. 
В процесі монтажу часто приміняють малогабаритні бокові кусачки – бокорізи. При роботі з товстими проводами необхідно користуватися кусачками у виді кліщів. Для формування виводів деталей перед їх встановкою на плату, для формування кінців провідників під винт використовують мініатютні плоскогубці або круглогубці. Деколи використовують так звані овалогубці, яким властиві властивості і плоскогубців, і круглогубців одночасно. 
Корисним інструментом являється обжигалка, яка собою представляє два витка (діаметром 5-6 мм) товстого провода з високою протидією. Спіраль закріплена на теплостійці ізоляційнох ручки. При включенні на напругу 2-6 В (не більше) спіраль повинна нагріватися до температури плавлення зовнішньої пластмасової ізоляції монтажних проводів і синтетичної внутрішньої обмотки. Таке приспособлення дозволяє дуже акуратно і швидко зачищати кінці монтажного провода. Часто бувають необхідні в роботі медицинський скальпель, лезвія від безопасної бритви, спиртовка, мілкозернистий наждачний папір. 

Основні вимоги до виконання електромонтажних робіт. Основні вимоги до розміщення елементів на друкованій платі. 

Радіолюбителі використовують монтажні плати багатьох видів. Тут і плати із запресованими проволочними шпильками, монтажними пистонами, з печатними провідниками, різноманітні універсальні монтажні плати, вигідні при макетируванні електронних пристроїв. 
Основою плат із шпильками служить листовий гетинакс або склотекстоліт товщиною 1,5—2 мм. На заготовці плати в вузлах сітки з кроком 5—10 мм (крок залежить від розмірів використовуваних деталей: чим менші деталі, тим менший крок сітки) сверлять отвори для встановки шпильок. Їх виготовляють їз твердої мідної голої дротини дваметром 0,8—1,5 мм. Діаметр отворів повинен бути на 0,1—0,15 мм меншим діаметра дротини. Нарізавши потрібне число шпильок довжиною 12—20 мм, злегка запилюють один із кінців на конус і ударами молотка загоняють їх в отвори в платі. Для того, щоб шпильки не випадали із отворів, можна їх злегка розплющувати коло плати зразу після запресовки. На одній стороні плати до шпильок припаюють деталі, на другій прокладують з’єднувальні провідники. Такі плати придатні для багаторазового використання, вони прості у виготовленні і надійні. Шпильки повинні бути добре облужені. 
Основою монтажних плат з пистонами може служити такий же листовий ізоляційний матеріал, як і для плат із шпильками. Отвори свердлять такого діаметру, щоб пистони надійно входили в отвори. Пистони розвальцьовують в отворах плати кернером, заточеним під кутом 90—100 градусів. Саморобні пистони можна зробити з латунної трубки діаметром 2—3 мм і товщиною стінки 0,2—0,3 мм. Такі пистонирозвальцьовують між двома кернерами. Після встановки пистонів їх обслуговують ззовні і в середині дірок. Монтаж на такій платі краще всього виконувати одножильним луженим проводом діаметром 0,5—0,7 мм без ізоляції. Монтажні плати з використанням пустотілих пистонів позволяють виконувати малогабаритні вироби з високою якістю і гарним зовнішнім виглядом. Крім цього, такі плати більш стійкі до вібрацій і ударів в порівнянні з платами на шпильках. 
Для печатних монтажних плат використовують фольгірований гетинакс або склотекстоліт. Процес виготовлення печатної плати складається із наступних операцій: зачистка фольги від окислення, нанесення рисунка провідників кислотостійкою краскою, травлення заготовки до повного зняття фольги на незахищених краскою місцях і знищення захисної краски. 
Заготовки печатних плат за звичай травлять в розчині хлорного заліза. Якщо в ростворі появився темний осад , то невеликими порціями добавляють туди соляну кислоту до повного пропадання осаду. Процес травлення триває 05—1,5 год. По закінченні процесу травлення заготовку сполоскують, старанно промивають теплою протічною водою і змивають лак (або краску). Деколи буває зручно знімати лак наждачним папером №60 або 80. 
Готову печатну плату слідує для консервації покрити тонким шаром каніфольного лаку (роствору каніфолі в спирту) або зразу ж залудити хоча б контактні площадки (якщо це не зробити, то через деякий час через окислення фольги виконати пайку буде буде важче). 
Травити печатні плати можна і в розчині мідного купоросу і повареної солі. Чотири столові ложки повареної солі і дві ложки розтовченого в порошок мідного купороса розтворяють в 500 мл. гарячої (примірно 80гр. С) води і получають темнозелений розчин, об’єму якого досить для стравлення приблизно 200 см2 поверхності мідної фольги. При повишені температури травлящого розчину час травлення зменшується. Оптимальну темпетаруру підбирають експериментально по теплостійкості захисного лаку. 
Якщо необхідно виготовити печатну плату, форма і розмір якої не позволяють використати присутню к’ювету, можна поступити наступним чином. По прикладі плати зі сторони фольги роблять бортик з пластиліну. В створений сосуд заливають розчин хлорного заліза для травлення. Якщо заготовка печатної плати не має припуска по довжині і ширині, то бортик роблять із алюмінієвої фольги, а щілини замазують пластиліном. 
Дуже зручно ставити плати в поліетиленовий пакет підходящого розміру. В нього кладуть заготовку і заливають розчином хлорного зиліза. При необхідності повисити температуру розчину пакет кладуть під струю гарячої води або занурюють у воду і підігрівають на плитці. Для рівномірності ртавлення пакет покачують за краї. Щоб не пошкодити пакет, на заготовці плати треба закруглити краї. 
Дуже важно добре облудити печатні провідники. Для цього частіше всього приймають легкоплавлячі припої. 
Сучасні радіоелектронні пристрої виконують на мікросхемах різних типів. Особливості монтажу і демонтажу інтегральних мікросхем оприділяються їх конструкцією. Більшість мікросхем не терпить перегрівання, тому при пайці їх виводів використовуютьприпої ПОСВ-33, ПОСК-50 і ПОС-61 з пониженою температурою плавлення (130—180 гр. С) зі спирто-каніфольним флюсом. Дуже важно використовувати раціональні прийоми монтажа і демонтажа. 
Паяльник для монтажа і демонтажа мікросхем повинен мати потужність не більше 40 Вт і понижену напругу живлення (12—36 В). 
По конструкції виводів мікросхеми можна розділити на дві групи: з гнучкими проволочними або стрічковими виводами і з виводами в виді лужених контактних площадок або жостких стрічок. Монтують мікросхеми в наступному порядку. Встановлюють і фіксують її виводами в отворах, або на площадках плати, наперед злегка змочених флюсом, набирають на жало паяльника мінімальну кількість припою і послідовно виконують пайку всіх з’єднань. Для того, щоб зменшилась імовірність перегріву мікросхеми, не слідує паяти підряд виводи, розташовані один біля одного. 
При монтажі і демонтажі мікросхем в металевому корпусі вигідно користуватися невеликим магнітом з прикріпленою до нього ручкою їз жесті. З його допомогою легко встановити мікросхему на контактне поле плати і припаяти два—чотири виводи. Після цього магніт знімають і паяють наступні виводи. 
При демонтажі мікросхеми серії К155 і інших в такому ж корпусі дуже потрібним буде захват, який після розплавлення припою на усіх виводах позволяє швидко зняти мікросхему з плати. Його можна виготовити їз лабораторного зажиму “крокодил”. До опилених губок зажиму припаюють або приклеюють дві зігнуті Г-виду пластини товщиною 0,8—1 мм. Коли губки зажиму розжаті, захват надягають на інтегральну мікросхму зі сторони торців, вводячи під неї зігнуті кільця пластин. Після розплавлення всіх виводів захватом видьоргують мікросхему із отворів плати. 
Перед монтажем мікросхем серій К133, К134 і інших в подібному корпусі їх виводи формують, тобто згинають так, щоби забезпечити одночасне приставання до плати всіх виводів. Сформувати виводи можна пінцетом, вузькогубцями, але скоріше і краще всього – в спеціальному приспособлені, яке складається з пуансона та матриці. Їх можна виготовити із органічного скла, текстоліту, дюралюмінія, латуні. Для більш надійної роботи приспособлення його потрібно збагатити двома направляючими ходу пуансона. 
При макетируванні пристроїв на мікросхемах буває раціональніше використовувати панелі, подібні транзисторним або ламповим, а не перепаювати кожного разу виводи мікросхеми, рискуючи її спортити. Панель за звичай виготовляють із органічного скла, текстоліта, або іншого легко опрацюємого ізоляційного матеріалу. Контакти можути використовувати як готові від заводських роз’ємів серей МНР або РГН, від панелей пальчикових ламп, транзисторів, так і саморобні із гартованої латуні або бронзи. 
Мікросхеми серії К133 (і інші в подібному корпусі) демонтувати з печатної плати зручно наступним способом. Лезвіє безопасної бритви розламують і вводять під корпус мікросхеми з тим, щоб воно впиралося в місця пайок одного-трьохкрайних виводів. Нагріваючи паяльником одночасно ці пайки, лезвіє зсувають з зусиллям і при цьому віддаляють виводи від плати. 
Для спрощення монтажу інтегральних мікросхем в круглих корпусах (серія К140 і ін.) на печатну плату можна використовувати пластмасову втулку, з якої поставляються мікросхеми. В платі свердлять отвір діаметром 7,6 мм під втулку і вклеюють її клеєм так, щоб бортик виступавз тої сторони де буде встановлена мікросхема. Виводи мікросхеми вставляють в отвір втулки і розпаюють на контактні площадки. 
В макетних і деяких інших приладах деколи доцільно виводи мікросхем з’єднювати не печатними, а навісними провідниками. Для цього лобзіком пропилюють в платі вузькі щілини, вводять в них виводи, відгинають їх в різні сторони і припаюють до них провідники діаметром 0,2—0,3 мм. 
При макетируванні в ремонті пристрохв на мікросхемах деколи вигідно користуватися платами-перехідниками. Розмітити контактну площадку під мікросхему можна засобом спорченої мікросхеми з формованими виводами. До корпусу мікросхеми припаюють ручку із мідного дроту. Змазавши виводи лаком, “печатають” контактні площадки на фользі заготовки печатної плати. Після цього з’єднувані провідники викреслюють рейсфедером або пером. В якості перехідника можна використовувати плату статора галетного переключателя. До внутрішніх кінців контактних ніжок плати припаюють виводи мікросхеми, а до зовнішніх – деталі приладу. Для зручності монтажу виводи перехідника потрібно пронумерувати. 

Правила техніки безпеки і охорона праці при виконанні електромонтажних робіт.

При виконанні електромонтажних робіт конструктору приходиться мати справу з високою напругою, і з розжареними предметами, і з гострими і швидко поражающими інструментами або механізмами, і з агресивними хімічними речовинами. 
Для застереження від пораження високою напругою забороняється виконувати електромонтажні роботи в працюющій апаратурі (особливо ламповій з високовольтними транзисторами і тиристорами). Зняття статичного заряду (особливо небезпечного для польових транзисторів і багатьох мікросхем) забезпечується приєднанням заземляючого браслета. Можна використовувати звичайний металічний часовий браслет, з’єднаний з проводом заземлення через резистор протидією 1 МОм. 
Необхідна акуратність і обережність при роботі з горячим паяльником, слюсарними і столярними інструментами, клеями, лаками, кислотами і щелочами. 
При роботі з електричним паяльником потрібно добержуватись наступних правил. 
Періодично провіряти омметром відсутність замикання між корпусом паяльника і нагріваючим елементом. Таке замикання може стати причиною пораження током і порчі припаюємих елементів. Тому рекомендується працювати з паяльником жало якого заземлене. 
Використовувати стійку підставку для паяльника, що застереже його від падіння, робочого від опіків, робоче місце від пропалень. 
Ні в якому разі не виконувати пайку в робочому (особливо високовольтному) приладі, так, як нечайне замикання може вивести прилад із строю і бути причиною трамви. 
При роботі з хімічними речовинами потрібно строго дотримуватись всіх рекомендацій по ростворенні, змішуванні, послідовності виконання операцій і температурному режиму. Працювати необхідно в халаті, а в окремих випадках – в перчатках і захисних окулярах. Перш за все необхідно оберігати очі, губи і слизисті оболочки носа і горла, які найбільш чутливі до дії хімічних речовин. На робочому місці в аптечці треба мати чисту вату і марлю (можна бинт), 5%-ний розчин соди, вазелін, 2%-ний розчин уксусної, лимонної або борної кислоти, настойку йоду і лейкопластир (бажано бактерицидний). 
На частині тіла, обпеченому паяльником або бризгами припою, треба зробити содову примочку, а потім поражене місце змазати вазеліном. Місця опіків кислотами старанно промити водою і змочити содовим розчином. Місця опіків щелочами потрібно старанно промити розчином уксосної (лимонної або борної) кислоти. При порізах і царапинах ранку залити розчином йоду і заклеїти лейкопластирем. 
Якщо ви наразились на короткий удар струму, необхідно закінчити роботу до встановлення нормального стану (зупинці головокружіння, зникнення видимих і звукових галюцинацій і т. д.). При сильному пораженні током, пострадавший як правило, не в стані відірватися від токоведучого провода. В такому випадку потрібно як можна швидше, строго дотримуючись правил особистої безпеки, виключити ток, зробити пострадавшому штучне дихання, розстібнути одіж, піднести до носу кусочок вати, змоченої насатирним спиртом, або збризнути лице холодною водою і негайно визвати лікаря. 

Висновки 

Одним з найголовніших факторів науково-технічного прогресу в наш час є висока комп’ютеризація, автоматизація і роботизація виробництва. Комп'ютери стали незамінними і надзвичайно популярними засобами для обробки інформації, але самі вони появилися лише тоді, коли електроніка як наука почала інтенсивно поширювати свої знання, які мусіли перейти в практику… 
Значення вимірювання в сучасній науці і техніці важко переоцінити. Середних радіовимірювання грають важливу роль. Це визначається не тільки високим рівнем розвитку електроніки, але й можливістю примінення електричних і радіотехнічних методів для вимірювання різноманітних неелектричних величин. 
Необхідність в електровимірюванні виникла з перших кроків розвитку електроніки. Виникнення її нового розділу – радіотехніки зразу ж визвало необхідність в радіовимірювальних приладах. При дослідженні радіотехнічних приладів використовувались вже відомі прилади: амперметр, гальванометр, вольтметр. Але виникла потреба і в повністю нових вимірюваннях, які не використовували швидше в електроніці. 
Електрорадіовимірювальні прилади необхідні при розробці, наладці і експлуатації радіоапаратури. Вони також приміняються в машинобудівнийтві, астрономії, ядерній фізиці, геофізиці, медицині і інших областях науки і техніки. Це пояснюється тим, що фізичну величину, при допомозі різноманітних датчиків можна перетворити в електричну і, відповідно, виміряти методами електрорадіовимірювань. Ці методи відрізняються високою точністю, чутливістю, широким діапазоном вимірювань… 
Головною моєю метою в період проходження виробничої практики було: вивчити і суворо дотримуватись правил охорони праці, техніки безпеки та виробничої санітарії. Ознайомитись з розпорядком робочого дня й правилами внутрішнього порядку, ретельно їх дотримуватись. А також намагатися максимально збільшити свої знання по електроніці та схемотехніці ЕОМ, а також по комп'ютеру, ознайомитись із задачами, що виконуються за допомогою нього і при можливості ознайомитись з іншими доступними мені програмами. 
За час проходження виробничої практики я також набрала досвіду роботи на оргтехніці (на копіювальному апараті CANON 6216), на трьох видах принтерів. Здобув навики у роботі з проведення реєстру вхідної документації, та у розробці номенклатури справ загального відділу, також здобув навики в роботі з багатьма відомими програмами (Excel, Corel Draw…), трохи збільшила свої знання в області 
Ця практика мала для мене велике значення, оскільки допомогла більше ознайомитись з електронікою та комп'ютером і різноманітними програмами для нього.